6/26/2010

соловелопохід за сіллю

Була у мене мрія, відчути як це, бути чумаком, ганяти широким безкраїм українським степом, рахувати зірки на Чумацькому Шлясі, мати за плечима цінний вантаж і непереборне бажання повернутися додому. Але що поробиш, час іде, чумаки вже не ходять з возами херсонщиною, вже й волів на україні лишилося тільки в музеї Гоголя в діканці. Тому я вирішив, що сучасний чумак має пересуватися на велосипеді!

Крім того, перепахані українські степи вже не ті безкраї нетронуті простори, а хотілося зробити так, щоб цивілізація навколо зникла одномоментно і надовго. Дивовижно, але в нас є такі місця! Арабатська стрілка - 115 кілометрів піщаної коси, між Азовським і Гнилим морем (затока Сиваш)

Ці рядки я пишу вже знаходячись десь на пів-дорозі цієї самої стрілки і насолоджуюся простором у храмі природи! По дорозі на мене чекають грязьові вулкани, соляні промисли, розвалини давніх фортець і укріплень, довжелезні красиві пляжі і, сподіваюся, багато-багато сонця. Постараюся поділитися враженнями після повернення.

Дякую за натхнення книжці "Зоряний Вуйко" Братів Капранових, яка заставили мозок малювати яскраві картини степових мандрівок, голівудському фільму "Into the Wild", який дав скаженючий приклад того, як можна себе вбити красиво, а також американським громадянам за те, що своїми податками спонсорують такого неробу, як я :)

PS закінчу цитатою
, або навіть двома
Дописати коментар