Менi набридло гасать на байку. Не тому, що нецiкаво, важко чи ще щось в такому дусi, а тому що кiлькiсть вражень вже зашкалюэ - треба переварити побачене, почуте, вiдчуте.
Сьогоднi було багато кiлометрiв, крутих пiдйомiв та болот, цiкавинок i нецiкавинок, але найбiльше за все врiзалися в пам`ять види Караларського заповiднику. Це важко передати словами, дуже складно фотографiями, там треба бути. Абсолютно хаотичний рельэф, дивовижного вигляду каменi i скелi, рiзнотрав`я з такими запахами i кольорами, що ти перестаэш вiдчувати себе смертним. Вiдчуваю себе подавленим величчю природи.
Переночувати вирiшив в Керчi, бо нiчого не чув про це мiсто, а нiби цiкавих речей тут багацько.
Скоро додому :(
Немає коментарів:
Дописати коментар