Dialog in the Dark

Відвідав на вихідних таку собі виставку з назвою "Діалог в темряві": на протязі 50 хвилин тебе водить провідник по приміщеннях в яких абсолютна темрява і нічогісінько не видно. Задум такий, щоб показати звичайним людям, що ж таке бути сліпим.

З допоміжного обладнання видають лише палочку (як у сліпих), і можна мацати все навколо руками, щоб не вбитися. Сам похід очолює провідник, який власне є справжнім сліпим, і йому в принципі все одно, чи є світло, чи нема. Єдине питання в мене виникло, коли він нас декілька разів рахував в темряві. Я ледь уявляв, де я знаходжуся, а цей дядько зміг всю групу порахувати не торкаючись.

Похід проходив по якихось приміщеннях, які представляли собою, наприклад, шматок парку, продуктовий магазин, причал з човником, та міські вулиці. Так, у парку під ногами росла справжня трава, по краях росли колючі кущі, була невеличка річка і місток, через який ми двічі переходили. Цього всього я не бачив, а лише відчував і мацав. У продуктовому магазині нам запропонували вибрати собі необхідні продукти. На дотик мені було достатньо важко відрізнити види консерв, або сиру, або йогурту :) На міський вулиці було несподіванкою для мене відчути, наскільки різними бувають стіни будинків, і наскільки це страшно, коли навколо все бібікає, пищить, гуркіт двигунів, і т.п. Мабуть відчуття в аду достатньо схожі.

Причини, за якими немає жодної фотки, певно, зрозумілі :) Але враження незабутні, дійсно вразило до глибини душі. (В пам'ять особливо врізався момент, коли вперше почало зникати світло на самому початку екскурсії. Все що я бачив в той момент ніби законсервувалося в уяві.)